Поиск по сайту

Шрі-Ланка за 5 днів. ч.2: Коггала-Деніяйя-Кахаватта

Автор  Дмитро Стаховський
Шрі-Ланка за 5 днів. ч.2: Коггала-Деніяйя-Кахаватта фото автора

За 5 днів ми проїхали на скутері 850 км по маршруту: Унаватуна-Канді-Нувара Елія-Хамбантота-парк Бундала-Тангаллє-Матара

Продовження. Початок читайте тут: Шрі-Ланка за 5 днів. ч.1: Галле-Унаватуна

День 1

Із  самого рання ми забрали в прокаті скутер й відправилися до готелю по наші дорожні лахи.

У прокаті того ранку хазяїна не було, лише дівчинка, яка була в курсі нашого попереднього замовлення, Хонду видала без проблем. Півгодини ми переміряли шоломи, зрештою узяли два нічних горщики, які найбільше пасували до форм і розмірів наших голів, при чому мій пасував довбешці тільки з "підкладкою" у вигляді кептурека.

Ще ми мусили залишити у заставу документ. Паспорт чи водійські права було лишати стрьомнувато, мало що... Я на такий випадок прихопив свій старий закордонний паспорт, дівчинка погортала його, пороздивлялася, але проти того, що він прострочений, нічого не сказала. Оплату, каже, здійсните, по факту повернення. Це нас цілком влаштовувало, ми навіть толком не знали, коли зможемо повернути транспорт.

А ще дівчинка допомогла завести скутерок - я, виявляється, вже підзабув як це робиться. :)

Тепер було найстрашніше - треба було виїхати на дорогу :))

Дороги Шрі-Ланки

Дороги, як я вже згадував, на Шрі-Ланці специфічні. Ні, самі асфальтівки ідеальні. Майже...

Цейлонськці шляхи, якщо вони вкриті асфальтом, не йдуть у жодне порівняння з українськими. Асфальт гладенький, ні горбочка тобі, ні ямки. Мабуть це тому, вирішив я, що тут немає зими, льдоу і солі. Це стосується абсолютно усіх асфальтівок, де ми проїхали, за виключення буквально кількох відрізків.

Один із них я пам'ятаю дуже добре - це гірська дорога із сюрпризами - між містечками Елла та Веллавайя. Але про неї згодом.

Мінус ланкійських доріг - їхня ширина. Практично всюди дорога однорядна, узбіччя або зовсім вузькі або й просто відсутні. Ось тут - найвеселіше...

Ще протягом 4-годинної дороги автобусом з аеропорту Коломбо до Коггали я, засинаючи після важкого перельоту, втикав у вікно і те, що я бачив, не давало мені заснути. Я вже тоді мав плани орендувати скутер, і побачене просто лякало.

Сотні тук-туків і автомобілів, тисячі скутерів і мотоциклів воюють за кожен наступний метр на дорозі. Вони змішуються, переплітаються, плюються чадом, безперестану сигналять, але не поступаються відвойованим шматком асфальту.

Якщо описати більш прозаїчно, кожен транспортний засіб обганяє кожен інший незалежно від того, що відбувається на дорозі. Тобто, думаю, питати ланкійців, що таке "дорожня обстановка", немає сенсу. В цейлонських автошколах такому не навчають. Якщо у них взагалі є така річ як автошколи.

Автобуси - головні у цьому хаосі трафіку. Це - слони ланкійських доріг. Вони найбільші, найшвидші й найголосніші. Їх бояться і обходять стороною усі, як і слонів.

Автобуси обганяють усіх тих, хто обганяє інших. При чому, тої ж миті коли ті обганяють:)

Що таке подвійний обгін? Це - ніщо!

Ланкійські автобуси звиклі до потрійного, "почотирійного" :) обгону! Вони ж - слони! І це нічого, що під час обгону одразу з півдесятка скутеристів втискається в узбіччя, практично опиняючись у придорожніх кущах. При цьому автобуси голосно ревуть своїми клаксонами, тож хочеться відпустити кермо й закрити вуха. А ніззя!

Крім усього, автобус, спиняючись на міжміській зупинці, загороджує своєю тушою усю смугу. Це трапляється доволі часто, там, де його спинять пасажири. Аби його об'їхати, треба вийти на зустрічку, як тут усі й роблять. Але по зустрічці теж носяться автобуси, а ще - вантажівки...

Чекати позаду автобуса, поки він забирає пасажирів, теж не комільфо - він страшенно коптить своєю соляркою, яка осідає на всьому.

При тому всьому, що відбувається тут на дорозі, проїжджаючи не одне місто, ми не бачили ні серйозного затору, ні жодного ДТП. Напевно цю ситуацію рятує лише одне - обмеження швидкості. У містах дозволена швидкість - 56 км/год, за містом - 73. І штрафи досить суворі. Тільки який дідько розбере, з якою швидкістю їхати, якщо тут майже всюди відсутні знаки про початок/кінець населеного пункту?

"Порятунок" існує і в цій ситуації - середня швидкість по острову складає цілих 40 кілометрів на годину! Особливо не розженешся - ні в місті, ні на трасі. У нас із зупинками, роздивлянням карти, фотографуваннями і перекусами вона складала аж 35 :)

Але, дивлячись на білих, що їхали тут орендованою автівкою, я розумів, що ми аж занадто швидко пересуваємося :))

До речі - я сказав, що на Шрі-Ланці усі, АБСОЛЮТНО УСІ, їздять по зустрічній смузі?Так, тут лівосторонній рух...

Із такими неспокійними думками про майбутню мотопоїздку намагався я заснути в автобусі, що віз нас до океану.

Рисовий рай, чайні плантації та"утрєнняя гімнастіка"

Зрештою, я тричі перехрестився, і ми вирушили в дорогу.

Ми повільно їхали уздовж океану. Я згадував приємні відчуття від керування двоколісним транспортом, океанський вітер обдував спини, нам не було спекотно.

А головне - одразу з'явилося відчуття того, що ми не лежимо біля басейну, не сидимо в душній кімнаті, не стоїмо на місці - ми рушили на улюбленому двоколісному конику!

Це відчуття підслював свіжий спогад про співвітчизників, які безперестанку бухають у внітрішньому дворі готелю,тут же завалюються до басейну немов морські корови, а їхні дружини скопом тусують у лоббі готелю в пошуках вайфаю.

Ми ж у цей час зрушили до найбільш улюбленої стадії відпочинку - дороги КУДИСЬ. Ми любимо пересуватися з місця на місце, і будь-які затримки більш ніж на день-два стають мукою.

Свої два попередні дні ми устигли відмучитись, тому свіжий океанський вітер, що залазив у наші футболки, був більш ніж ласкавим і ніжним.

Звернули на північ, углиб острова. Трафік одразу зменшився, їхати стало простіше. Почалися нескінченні села, між якими весь простір зайнятий рисовими полями.

Загалом природа була дивовижною. І ми не поспішали, роззираючись довкола.

Одразу і люди стали простіше - практично всі місцеві, побачивши двох білих на скутері, радісно віталися. Таня каже, що почувалася наче англійська королева, не інакше: сиділа позаду, вище за мене, і тільки встигала махати рукою усім по дорозі :)

Несподівано почався підйом у гори. Не те, щоби аж гори - так, Прикарпаття. Але на нашій 5-кілометрові мапі усього острова і того не було помітно.

Села й містечка тим часом не скінчалися, і ось раптом стало свіжіше, став накрапувати дощик. Ми спинилися у котромусь містечку, щойно залізли під якийсь дашок, почалася злива. Ми не знали, чого від неї чекати, але, маючи при собі дощовики, не ризикнули їхати далі. А більшість місцевих навіть не зважали на таку дрібницю, їхали собі далі.

Буквально за півгодини небо стало більш прозорим, ми рушили далі.

Першим нашим пунктом для зупинки мав би бути нацпарк Синхараджа, справжній "реінфорест", праліс, але, поки ми доїхали до містечка Деніяйя, звідки веде дорога до парку, зрозуміли, що часу на нього вже немає. Ми планували цього дня доїхати щонайменше до містечка Балангода, щоби переночувати там. Але за майже пів дня ми не подолали й половину шляху.

Ще й блуканули десь біля Деніяйї, заперлися до якогось екзотичного колгоспу, звідки мусили вертатися до міста, таким чином накрутили зайвих десяток-півтора кілометрів. Те саме повторилося і пізніше, отже наступного разу треба обов'язково запастися детальними мапами, а краще - GPS-ом.

Трохи лякало те, що досі дорогою не траплялося заправок, але пізніше ми зауважили, що вони є практично в усіх містечках, їх треба шукати на головній вулиці, що ми і робили.

Вище і вище. Ми піднімаємося вгору, стає красивіше і прохолодніше. Це добре, що скутер поки ще не відмовляється тягнути, а у нас є теплий одяг.

Навколо з'являються чайні плантації, транспорту і людей тим часом стає все менше, а вже починає сутеніти. Кілька разів стаємо на узбіччі чайних плантацій і в кілька прийомів вдягаємо все, що є.

Їдемо-їдемо, а навколо самі плантації... Трохи напрягало те, що незаплановане нагір'я суттєво загальмувало наше пересування. Їхати по ночі не хотілося, у маловідомих обставинах це могло бути не надто безпечно. А дупи боліли вже, ой як...

Зрештою, з гір ми таки спустилися. Вже у темряві. Їхали в долину наче уві сні. Раптом стало багато транспорту, людей, де взялися? Зрозуміли - ми на рівнині, значить вжєе недалеко до ночівлі...

Але година-дві, а їхати ще ого-го!... Ми вже страшенно голодні, видивляємося по дорозі житло. А його нема. Натомість виринає вітрина з написом Сafe. О, це воно, спиняємось. З горем навпіл замовляємо собі ротті - це щось на кшталт величезних млинців, усередині яйце, цибуля, якісь овочі...

Питаю, скільки ротті на одного ви рекомендуєте? (я їх ще в очі не бачив) - Чувак подумав, каже - по два буде нормально. Окей, замовляємо по два.

Окремо нам подають курку каррі, я думав, що це якось все разом буде, вони все їдять з каррі...

Коротше кажучи, наперлися як не в себе, половину нам хлопчик просто загорнув із собою. А коштувала така вечеря близько 35 гривень, це на двох.

Якраз тоді ми і зауважили те, що змусило пожалкувати про свою необачність. Від таніної ноги відвалилася жирна червона, майже чорна, п'явка. Я на своїх штанях відчув щось неприємне, це була величезна густа пляма крові. П'явки вже не було. Схоже, десь у горах, перевдягаючись, ми їх і підхопили. Підозрюю, це сталося, коли ми, витягаючи теплий одяг із наплечника, порозкидали по землі, інакше, як би ці "кровосісі" забралися нам під штани? Потім, ввечері, ми довго ще сиділи, приклавши до ранок тампони з перекисом, намагаючись спинити кров.

До Балангоди ми того дня не доїхали. Спинилися у Кахаватті, якомусь містечку по нашому маршруту. Вже була година десята вечора, коли ми побачили вивіску ROOMS, одразу там і лишилися.

За місцевими мірками, це був недешевий такий готель - 2000 рупій (майже 16 дол) за кімнату "без ейсі" і 3000 (24 дол) - з "ейсі". Це вони так називають кондиціонер, від AC, air condition.

Просимо чергового показати і ту, і другу кімнату. Нічо не виходить. Чувак не допирає, шо з нього хочуть, а ми не допираємо, що це... одна й та сама кімната :)) Просто різниця в питанні вмикати чи не вмикати кондішн.

Ми були настільки втомлені, щоби плюнути на всі дурниці, прийняти душ і завалитися спати на футбольне поле, що було тут за ліжко. Якби тільки нам дали...

Якби оті два десятка "футбольних фанатів"-індуїстів, що поверхом вище навколо свого футбольного поля не влаштували показовий виступ - на всю ніч. З хоровим співом, відбиванням індуїстської чєчотки і ранковим риганнням в суміжному з нашим санвузлі.

Уважно прослухавши оту "утрєннюю гімнастіку" біля сусідського унітазу, ми нарешті міцно заснули...

Продовження буде

Реклама в Интернет

Реклама в Интернет

фотогалереи


Почему не падает Пизанская башня? ФОТО
Что бы делали власти Пизы, кабы не миллионы туристов? ...
Карнавал в Венеции. ФОТО
Самый известный европейский карнавал начался с распития Фонтана вина и регаты на гон...
Дубаи - стройка века. ФОТО
Дубаи - настоящий город-сад, выросший посреди пустыни ...
Марокко у вас дома. ФОТО
Марокканский стиль в интерьере – это полная экзотика вашего дома ...

рейтинги


Самые страшные горнолыжные трассы мира - рейтинг
ТОП-10 для лыжников-экстемалов - самые опасные трассы ...
Бангкок - лучший город 2011 года
Тайская столица обошла Флоренцию, Нью-Йорк и Сидней ...
Cамые дорогие улицы мира/ фото
Financial News составил ежегодный рейтинг самых дорогих улиц мира по стоимости жилья в 2011 г...
Самые грязные города Украины – рейтинг
Карта самых грязных городов Украины неприятно удивила – Ужгород оказался на втором ...
10 худших аэропортов мира. Рейтинг
10 аэропортов, которые оказались наихудшими в мире. Киев - на пятом месте ...

Последние


В Мигию: к древним порогам, бурным водам и рафтингу
В старинное село Мигия (или Мигея) прежде всего едут рафтингисты, альпинисты и… учены...
Календар Pirelli 2015: фетиш, ретро, латекс. ФОТО
Знаменитий календар на 2015 рік шанувальники запам'ятають як один з найбільш сміливих. ...
Симферополь: город «Белая мечеть»
Татары называют этот город «Белая мечеть», для нас он - Симферополь. Обычно этот город...
Октоберфест - 2013: у Мюнхені випили майже 7 мільйонів літрів пива. ФОТО
Під час 180-го пивного фестивалю було лише 7,5 тисяч звернень до лікаря і 2 тисячі виклик...
Найкрутіший позадорожник для британських фермерів. ФОТО
Land Rover Defender - відмінний джип, добре відомий своїми ходовими якостями. Але їхати в остан...

Свежие предложения


Дві європейські столиці, гарячі термальні купальні та
Грандиозное путешествие по Испании с Мандруй Дешевше -
Тур в Китай с Игорем Захаренко: Пекин - Лоян - Сиань - Шан
Стоимость программы: от 550 грн. Романтический ужин вклю
Каменец-Подольский приглашает встретить Новый год 2013 в
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:



Активный отдых. Активные туры. Каталог туристических сайтов.

Активный отдых. Активные туры. Каталог туристических сайтов.